Психофізіологічні сервомеханізми енергетичної життєстійкості людини

- Клименко, Віктор Васильович (2019) Психофізіологічні сервомеханізми енергетичної життєстійкості людини Актуальні проблеми психології: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія, 19 (5). стор. 43-73. ISSN 2072-4772

Text Klimenko_VV_2019_Psychophysiological_servomechanisms_human_e-1-31.pdf Download (1MB)

* Анотація

Експериментальні і теоретичні дослідження психофізіологічних сервомеханізмів людини довели, що кожна дія людини породжує «метаболічний хвіст» – продукти обміну енергії і речовин, які одразу перетворюються на збудників реверсивних процесів. Кожна дія людини у стані оптимуму тонусу збуджує сервомеханізм анаболізму хімічних сполук і утворює прибуткову енергію. У фазах відпочинку між серіями дій сервомеханізм створює умови не лише для вироблення прибуткової енергії, а й сприяє її акумулюванню, форсуванню і прискоренню тривалості відновлюваних процесів. Ізометричне напруження м’язів одночасно двома руками активізує сервомеханізм, і він, крім утворення прибуткової енергії, здійснює механічну роботу: руки спонтанно піднімаються через сторони до рівня плечей, потім вертикально вверх і утримуються від однієї до 90 секунд, якщо досліджуваний перебуває в оптимальному тонусі. Асиметрія в рухах рук – свідчення психофізіологічних вад або наслідків травм і зменшення їхніх функціональних можливостей. У поперемінній роботі рук сервомеханізм збільшує прибуткову енергію і продуктивність дій в декілька разів порівняно з почерговим відпочинком кожної руки. У роботі на витривалість (біг) укорочений відпочинок між окремими діями блокує (катаболізмом) роботу сервомеханізму, досліджуваний швидко втомлюється і відмовляється від роботи. Оптимальна тривалість відпочинку між стандартними роботами (бігом) переводить сервомеханізм у продуктивний режим, що виражається збільшенням швидкості відновлення енергії під час роботи.

Downloads

Actions (login required)

Оглянути опис ресурсу