- Никоненко, Людмила Володимирівна (orcid.org/0000-0002-6770-0533) (2019) Соціально-психологічні особливості впливу медіапрактик на становлення політико-правової свідомості студентів Автореферат-Кандитатська thesis, Інститут соціальної та політичної психології.
![[img]](http://lib.iitta.gov.ua/style/images/fileicons/text.png) |
Text
aref_Nikonenko_друк21.11.pdf Download (1MB) |
* Анотація
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.11 - політична психологія. - Інститут соціальної та політичної психології НАПН України; Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. Київ, 2019. Роботу виконано в межах наукової тематики лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України «Соціально-психологічні та психолого-педагогічні умови організації медіаосвіти молоді» (№ держреєстрації 0114U001514). Актуальність дослідження зумовлена розширенням впливу медійних комунікацій на політико-правові процеси в суспільстві; інформаційною вразливістю молоді та значним мобілізаційним потенціалом студентської спільноти. В роботі обґрунтовано доречність застосування динамічно- функціонального підходу при дослідженні соціально-психологічних особливостей впливу медіапрактик на становлення політико-правової свідомості студентів. Політико-правову свідомість визначено різновидом суспільної свідомості, що формується під впливом певних соціальних умов, відбиває політико-правові процеси та явища. Проаналізовано феноменологічні, структурно-змістовні та соціально-психологічні чинники становлення політико-правової свідомості. Її структурними компонентами виокремлено політико-правові настанови, уявлення та ставлення особистості до політико- правової дійсності. В якості проявів становлення свідомості визначено: ускладнення змістовно-смислового наповнення політико-правових уявлень; раціоналізацію і демістифікацію настанов; відхід від неусвідомленого та ірраціонального ставлення до політико-правової дійсності в сторону раціонально-логічного ставлення; зменшення фрагментарності структури свідомості; зростання взаємної узгодженості між її структурними компонентами. Названі ознаки обрано для виокремлення соціально- психологічних особливостей впливу медіапрактик на становлення політико- правової свідомості студентів. Обґрунтовано, що становлення політико-правової свідомості зумовлено життєвим досвідом участі у ситуаціях політико-правового змісту, інформаційними інтервенціями медіа; системою настановлень, переконань та цінностей близького соціального оточення та політична спрямованість соціальних інститутів, у які залучена особистість. Розкрита теза про важливість освітнього середовища закладів вищої освіти як важливого соціального інституту політико-правової соціалізації молоді. Джерела політико-правового інформування студентів визначено незалежними змінними дослідження. Проаналізовано соціально-психологічні особливості впливу медійної політико-правової комунікації на когнітивну, мотиваційну, емоційно-чуттєву, поведінкову сфери особистості. Інформаційні інтервенції медіа визначені як такі, що опосередковуються застосуванням особистістю медіапрактик, які постають як комунікація між суб’єктами взаємодії, що підвищує суб’єктність особистості в політико-правових комунікаціях та є засобом самопрезентації людини у політичній площині. Медіапрактики визначено як стереотипізовану та впорядковану активність, метою якої є оперування масивами медійного контенту, що несе інформацію про події, соціальні явища і процеси в соціумі через залучення суб’єкта у взаємодію з інформаційними ресурсами, користування контентом завдяки використанню медійних засобів. Особливістю медіапрактик політико-правового змісту є внутрішньогрупова та міжспільнотна медійна комунікація, метою якої є адаптація до політико-правових реалій. Класифікація медіапрактик побудована на основі критеріїв: суб’єктність; динаміка розгортання у часовому вимірі; якість впливу на особистість та соціальне середовище; функціональність; вид діяльності; тип медіа, в комунікативному просторі якого реалізується медіапрактика; тип технічного засобу; ступінь медійної активності особистості. В якості незалежних змінних дослідження визначено пасивні, реактивні, активні медіапрактики політико-правового змісту. Задля диференціації субвибірок визначено критерії: «ступінь медійної активності особистості», «інтенсивність реалізації медіапрактики певного типу». Обґрунтовано доречність паралельного застосування кількісного і якісного підходів при дослідженні соціально-психологічних особливостей впливу медіапрактик на становлення політико-правової свідомості студентів. Задум реалізовано завдяки програмі емпіричного дослідження, що складається з п’яти етапів. Перший етап спрямовано на розробку структури дослідження, визначення змінних та способів їхньої операціоналізація, уточнення вибірки дослідження. Другий етап орієнтовано на визначення стратегій, що реалізують студенти при оперуванні масивами інформації політико-правового змісту в медійному просторі. Третій етап направлено на визначення ролі різних джерел інформації політико-правового змісту порівняно із медіапрактиками. Четвертий етап організовано задля з’ясування соціально-психологічних особливостей впливу медіапрактик політико- правового змісту на структуру політико-правової свідомості студентів. На п’ятому етапі здійснено розробку і апробацію тренінгу, спрямованого на підвищення компетентності учасників щодо медійної політико-правової комунікації. У роботі застосовано теоретичні, емпіричні та математико-статистичні методи. Здійснено теоретичний аналіз літератури за проблематикою, систематизацію й узагальнення концепцій та досліджень у площині становлення політико-правової свідомості особистості. Медіапрактик визначено як один з чинників цього процесу. Застосовано емпіричні методи: глибинні індивідуальні та групові інтерв’ю, анкетування та методика «Незавершені речення» - для виявлення змістових особливостей становлення ППС; «Методика дослідження політичних настанов особистості», (Г. Бієрбраур); «Опитувальник рівня патерналізму щодо інститутів влади», (Т. Стефаненко, О. Тихомандрицька, Є. Белінська); «Тест соціальних і політичних позицій» (Г. Айзенк, Г. Вілксон) - для ідентифікації політико-правових настанов особистості; опитувальник «Особливості політичної соціалізації особистості» (Є. Чорний) - для ідентифікації політико-правових уявлень та ставлення особи до політико- правової дійсності. Обробку отриманих даних здійснено за допомогою математико- статистичних методів: критерій %2-Пірсона для з’ясування впливу майбутньої професії студентів на структурні компоненти політико-правової свідомості; критерій Н-Краскала-Уоліса для перевірки однорідності експериментальної, контрольної і плацебо-групи у тренінгу, критерій Т- Вілкоксона для оцінювання пост-тренінгових змін у контрольній, експериментальній, плацебо-групі; однофакторний дисперсійний аналіз для ідентифікації впливу фаху; критерій U-Манна-Вітні для двох незалежних вибірок для ідентифікації ролі особистої участі у політико-правових подіях і при порівнянні субвибірок, сформованих за параметрами «тип медіапрактики», «інтенсивність реалізації медіапрактики»; факторний аналіз за методом головних компонент для реконструкції просторів користування джерелами політико-правового змісту та довіри до них; кореляційний аналіз для виявлення особливостей структурної організації політико-правової свідомості; описові статистики (абсолютні частоти, відсотки) при контент- аналізі смислових рядів. Здійснено уточнення вибірки дослідження. Студенти різних спеціальностей визначено як однорідну сукупність, окрім студентів правничих і політологічних спеціальностей. Виокремлено проміжні змінні («Особиста участь у політико-правових подіях», «Фах», «Курс»), що впливають на незалежні змінні дослідження. Зафіксовано складність ідентифікації студентами маніпуляції у політико-правовій медійній комунікації. Виявлено, що студенти сприймають політико-правову ситуацію в Україні як кризову невизначеність і складно- прогнозованість майбутнього при збереженні високого рівня динамічності. Встановлені особливості медійної комунікації студентів: перманентний доступ до контенту політико-правового змісту, висока інтенсивність комунікації за допомогою ґаджетів; мобілізаційна готовність до спільних дій, мультимережевість осередків студентського самоврядування; активна взаємодія студентів із працівниками закладів вищої освіти (у тому числі й на політико-правову тематику). Виокремлено і описані пасивні, реактивні, активні медіапрактики політико-правового змісту, що реалізують студенти в сучасних умовах. З’ясовано, що медіа для студентської спільноти розподілені на дві групи: 1) мас-медіа (радіо, телебачення, газети, офіційні ресурси органів влади), 2) соціальні медіа (соціальні мережі, тематичні інтернет-ресурси). Визначено опції розподілу на групи: статус, зумовлений приналежністю до політичних або бізнес-еліт; соціальна дистанція і паритетність комунікації; можливість для користувачів медіа впливати на інформаційне наповнення інформаційного ресурсу; можливість надавати безпосередній зворотній зв’язок щодо отриманої інформації; спрощена можливість множинних інтеракцій; можливості комплексно застосовувати пасивні, реактивні, активні медіапрактик. Виявлено і описано сталі канали політико-правового інформування студентів в умовах закладів вищої освіти. З’ясовано, що найбільше студенти довіряють політико-правовій інформації, отриманій від студентів зі своєї групи, викладачів та керівництва закладу освіти при реалізації пасивних, реактивних та активних медіапрактик в медійному просторі закладів освіти. Показано, що завдяки реалізації медіапрактик студентська спільнота здатна займати суб’єктну позицію у випадку незгоди із позицією керівництва ЗВО та відстоювати власну політико-правову позицію. Визначено, що віртуальні аналоги навчальних груп відіграють роль комунікативного середовища, в умовах якого відбувається координації спільних дій (у тому числі і в політико-правовій площині). Виокремлено тенденції, притаманні всім типам медіапрактик. Субвибірки з низькою інтенсивністю реалізації медіапрактик відрізняються від субвибірок з високою інтенсивністю реалізації на статистично значущому рівні для індикаторів політико-правової свідомості: «Ставлення до політики»; «Когнітивний блок політичної свідомості»; «Мотивація політичної участі»; «Консерватизм». По мірі зростання політико-правової активності респондентів в інформаційному просторі кількість індикаторів, за якими виявлено статистично значущі відмінності, зменшується через формування нових зв’язків між структурними компонентами та дезактуалізацію зв’язків між політико-правовими настановами. Це доводить процесуальність становлення політико-правової свідомості, зумовлену підвищенням медійної активності респондентів. Укрупнення відбувається завдяки формуванню сталих позитивних зв’язків між політико-правовими уявленнями, позитивним ставленнями до політико-правової дійсності та мотивацією політичної участі. Завдяки застосуванню кореляційного аналізу виявлено та проаналізовано особливості структурної організації політико-правової свідомості для шести субвибірок, сформованих завдяки стратифікації за критеріями «тип медіапрактики», «інтенсивність реалізації медіапрактики певного типу». Розроблено і апробовано тренінгову програму, спрямовану на підвищення компетентності студентів щодо медіапрактик політико - правового змісту. З метою підвищення точності оцінки ефективності тренінгу розроблено міжсуб’єктний план із трьома вибірковими сукупностями (експериментальна, контрольна, плацебо-група). В програму включено змістовні блоки: засвоєння знань про особливості реалізації пасивних, реактивних, активних медіапрактик; ознайомлення з психологічною сутністю стратегій маніпулювання свідомістю у медійній політико-правовій комунікації; відпрацювання практик критичного мислення при аналізі інформації політико-правового змісту. Емпірично підтверджено ефективність тренінгової програми для підвищення інтенсивності реалізації пасивних, активних медіапрактик.
Downloads
Downloads per month over past year
Actions (login required)
 |
Оглянути опис ресурсу |
