Отич, О.М. and Отич, Д.Д. (2019) Виховання як духовне преображення особистості в процесі одухотворення освітнього середовища Zuvedra, c. Vilnius, Lithuania. ISBN 978-609-8219-25-8 (У процесі публікації)
|
Text
Стаття Отич О.М..pdf Download (1MB) |
* Анотація
Розуміння виховання як духовного преображення особистості в процесі одухотворення нею освітнього середовища актуалізує необхідність виявлення механізмів реалізації цього процесу. До таких механізмів можна віднести катарсис і духовне піднесення особистості суб’єктів освітньої діяльності на основі залучення їх до «Високого» (піднесеного), Прекрасного і Доброго. Ці механізми проявляються в зіставленні вихованцями свого реального «Я-духовного» з ідеальним «Я-духовним», виявленні невідповідності цих «Я» і в подальших діях щодо самовдосконалення своїх духовних якостей. Етапами духовного преображення особистості виступають: самоспоглядання – виявлення й оцінювання своїх негативних якостей – самоосуд – усвідомлення необхідності позбутися цих якостей – каяття (покаяння + зречення негативних якостей) – самозміна, в результаті чого відбувається безповоротна зміна особистості на краще, яка робить її якісно іншою в духовному сенсі. Розвиток духовності виховання зорієнтований на певні духовні цінності та виховний ідеал, який для кожного суспільства свій: більшовицький, націонал-соціалістичний, християнський, загальноєвропейський, український національний ідеал. Орієнтація на певний виховний ідеал передбачає використання відповідних йому методів і технологій духовного перетворення особистості. В історії української педагогіки з цією метою використовувалися методи педагогічного вибуху, виховання «на високому», технологія створення ситуації успіху та інші. Вони покладені в основу гуманістичних педагогічних систем А. Макаренка, В. Сухомлинського, І. Зязюна, Ю. Азарова та інших педагогів-гуманістів.
Downloads
Downloads per month over past year
Actions (login required)
![]() |
Оглянути опис ресурсу |



